Життєвий шлях людини можна порівняти з лабіринтом. На початку цього шляху кожна людина знаходиться у центрі лабіринту. У кожного він особливий. Але не існує одного правильного варіанту, куди нам рухатись далі. З кожним етапом дорослішання, поглиблення своїх інтересів, кількість варіантів для наступного кроку примножується.
Хоч впродовж нашого життя поруч з нами є оточення, яке почасти може вплинути на наш вибір, але перш за все ми проходимо свій особистий лабіринт наодинці з собою, з нашим внутрішнім голосом, співом. Нас ведуть дві паралелі – серце та розум. Важливо бути собі другом, щоб зробити достойний вибір.
Виставка “Спів у Лабіринті” – про дослідження свого єства, своїх вподобань, думок, позицій.
Про художницю:
Анастасія Поліщук – мисткиня з Хмельницької області, міста Красилів. Навчалася у Львівському вищому професійному художньому училищі(нині Львівський професійний коледж прикладного мистецтва та дизайну) на живописця-флориста.
Зараз навчається на кафедрі Книжкової та станкової графіки в Інституті поліграфії та медійних технологій Львівської політехніки (раніше – Українська академія друкарства).
Про себе розповідає так:
“Моє місто справді є важливою частиною мене, адже чималий кавалок мого життя пройшов саме там. У Львові я зрідка зустрічала красилівчан, тому для мене моє місто - як окремий світ. Те що я проживала й бачила доволі-таки вплинуло на моє теперішнє бачення, навіть певні символізми мають своє народження саме з того часу.
Якщо описувати мій підхід через моє місто, то значенням його є два складники - краса і сила. Краса є певно суб’єктивною у сприйнятті кожного, і не завжди естетика є фактором краси; навіть щось огидне ззовні може нести свою красу. Сила має мета- й фізичну особливість. Певне фізичне впливає на мета-, і навпаки. Тому у видозміні фізичного, я бачу окремий спосіб висловлення.
У своїх роботах, я переважно займаюсь інтроспекцією, аналізом впливів певних подій на теперішній стан, роздумами…”