Майже неймовірно, але ще жодного разу «Сірано де Бержерака» не було поставлено на нашій сцені за більше ніж 100 років історії. Хоча корифей театру Борис Романицький наголошував, що саме він просив Максима Рильського перекласти твір українською – й маємо блискучий переклад! Хотів його сам поставити, та не склалося. Й не складалося всі роки по тому – аж досі.
Бо зустріч з Сірано – це дуель із часопростором. Гострий словом, запеклий в битві й безкомпромісний правди захисник. Він має майже все – лише б завоювати серцесвоєї єдиної любові Роксани. Але у нього такий же великий ніс, як і серце. Вона лиш помічає вродливого й простого Крістіана. Але розумний Сірано знайшов здобути як взаємність у цьому нещасливому коханні – його словами Крістіан до неї промовляє, його кмітливість, шарм, запал вона любити буде. Під час жорстокої війни.Він сміливо кидається в битву, як чує фальш на сцені й у залі. Нестямно любить й палко промовляє слова любові. Аж надто романтичним нам може видатися образцей – в наш день сарказму й чорнушних жартів. Але й у кінці століття ХІХ Едмон Ростан дивився не на сучасників. Тому створив героя – на всі часи. Й нам сьогодніпотрібна дуже його сила – йти до мети тернистими шляхами. Запалювати світ правдивими словами. Й не тратити сміливості відстоювати власну
У виставі використані вірші Павла Тичини – “Минув як сон блаженний час”, “Іду з роботи я, з завода”, “На чорта вам здалася власть?”.