Цей острів повен духів. Пустельний, неприступний з моря – не рай. Та жити можна! Подумав так Просперо, якого лиха доля закинула сюди з дитиною і книгами. Минає час – донька доросла, книги вивчені, Просперо стає володарем у краї цім. Куди він скаже – вітер полетить, чого він схоче – Калібан дістане. Місцина чар й сил природи, а оповідь – як казка, для вух потомлених сучасних глядачів.
І раптом кораблетроща закинула на острів компанію вельможну – правителів країн далеких, їх друзів та прислугу. Не збіг обставин те, що вони давні недруги Просперо, що владу та свободу у нього одібрали. Оце так зустріч. То магія Просперо допоможе розплутати старі незгоди й чвари, змирити ворогів образами запеклих. Знайомі нам образи – факт.
Давненько жив Шекспір, та знає він багато про нас сьогодні. Тому в останній своїй п’єсі закинув увесь рід людський – як павуків у банку – на острів. І спостерігає, як брат у брата долю відбирає, веселі блазні водять хороводи – а молода красуня в пошуках любові благає зупинити цей потоп.