Він ніколи не хотів від життя чогось особливого.
Лишень простого спокою, простого «люблю», простого «заплющити очі і нарешті відчути, що ти вдома». Тепер він блукає переповненим Нью-Йорком із перманентним відчуттям катастрофи, що ніяк не може статися.
Він забігає у метро. Дві станції і він опиниться в теплих обіймах польської селянки на імʼя Ядвіга, яка переховувала його від нацистів.
Він зачиняє двері задимленої сигаретами квартири, де на нього вже чекає Маша – його палке і невротичне кохання.
Один телефонний дзвінок і в його життя повернеться Тамара, його перша дружина, яку вважали загубленою назавжди.
Він буде чесно намагатися зробити щасливою кожну людину на своєму шляху.
Але потім він опиниться на самоті з власними думками.. і нарешті зустрінеться віч-на-віч зі своїм найзапеклішим ворогом.
У виставі процитовано фрагмент із балету «Мінус 16», відомого ізраїльського хореографа Охада Нахаріна в знак підтримки ізраїльського народу.