Перформативне читання п’єси Катерини Пенькової
Режисерка – Світлана Ілюк
Читають:
Я – Зоряна Дибовська;
Мама – Анастасія Лісовська;
Ба – Катерина Кудлач;
Мій чоловік, Митник-поляк, Заробітчанин, Лікарка, Мужик на ринку, Він - той, кого не можна називати – Дмитро Наумець.
Великий дім в Донецьку, заради якого вся родина, включно з 8-річною Нею, гарувала на ринку.
Зразково-показова квартира бабусі, де нічого не можна було торкатись. Навіть штор - їх слід було поправляти кожного разу, як вийдеш на балкон і для цього була спеціальна золотого кольору паличка з крючком.
Орендована дача під Києвом, покрита цвіллю та пропахла сирістю.
Кавалєрка на Троєщині, де часто відключають гарячу воду і бабусю доводиться купати в холодній.
Місця пам’яті. Територія болю, огиди і принижень. Вона хоче це забути, але забуває лише слово “квасоля”. Вона хоче відпочити. Їде в Затоку, Скадовськ, Іспанію, Данію, Польщу, Німеччину, Австрію, Італію, і навіть в Колумбію.Але ніде не може відпочити. Востаннє це вдалося в Криму, у 2013-му.
Прем’єра - 16 квітня 2020
