Львівська національна галерея мистецтв іменіБ. Г. Возницького в партнерстві з Bereznitsky Art Foundation презентують новий проєкт «ENFANT TERRIBLE» київського художника Юрія Сивирина.

Виставка триватиме з 17 листопада до 27 грудня.Локація: Палац Лозинського, м. Львів, вул. Стефаника, 3.

Юрій Сивирин — талановитий художник із впізнаваним почерком, особливою ідеологією і концепцією. Його твори є прикладом протидії фрагментарного мислення, що віддзеркалює заміну живої реальності на цифрову. Свій голос він проявляє через живопис. Протагоністами його творів стають виокремлені з безлічі контекстів герої і сюжети.

З творчим доробком Юрія Сивирина (художника, інсталятора, відеоартиста) знайомі як в Україні, так і за кордоном, митець реалізував чимало персональних виставок. Його живопис експонувався в Одеському художньому музеї, Національному музеї «Київська картинна галерея» (двічі), в Одеському музеї сучасного мистецтва, Bereznitsky Art Foundation (BAF) та в Мистецькому Арсеналі в Києві. Художник брав участь в основних і паралельних проєктах Kyiv Art Week, у проєктах Burn Babylon (ГогольFest) та «Медіазалежність» у Національному центрі «Український дім».

Роботи Юрія Сивирина представлені у відомих колекціях Одеського художнього музею, Національного музею «Київська картинна галерея», Музею сучасного мистецтва Одеси та в приватних колекціях членів Клубу колекціонерів сучасного мистецтва України, а також у збірках відомих західних і вітчизняних колекціонерів.

Творчість Юрія Сивирина високо оцінюють як експерти, так і колеги:

- художник Олександр Ройтбурд характеризує творчість Сивирина наступним чином: «Митець запрошує до прогулянок метафізичними просторами власного і колективного безсвідомого»;

- Людмила Березницька (кураторка) зазначає: «Юрій Сивирин намагається називати речі своїми іменами і цим оголює рани. «Що є час?» — головне питання, яке хвилює автора»;

- Тарас Возняк (генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького) окреслює художні практики Юрія Сивирина в такий спосіб: «…його живопис присмерковий… або позерськи сутінковий, як це завжди модно в часи покинутості і декадансу? Але так не виглядає. В нього майже немає дітвацької бравури. Його сутінки не нав’язливі, не такі театральні, як часто бачимо. Здається, що вони таки справжні…»;

- Вікторія Бурлака (мистецтвознавиця і кураторка) наголошує: «Створюючи багатоголових медійних двійників, Сивирин робить те, що прийнято називати «деконструкцією» класичних творів»;

- один із корифеїв та лідерів української Нової хвилі в мистецтві Арсен Савадов пише про Сивирина: «Я бачу його нову поетику — він зміг би зайняти місце серед кращих нових молодих поетів покоління...».

Назва проєкту «Enfant terrible» відсилає до книги Жана Кокто та однойменної опери Філіпа Ґласса. Кураторки зійшлися на думці, що серія інтерпретованих інфант Веласкеса і пристрасть художника до моторошних деталей стають провідниками глядача у глибинний сенс його творів. Олена Субач (кураторка) зазначає: «Варіативно повторювані образи закручуються і закручуються, вводячи глядача в транс. Глядач мовби опиняється в реальності митця, приймаючи її достовірність. Ця реальність із нематеріальних образів поступово набирає ваги, і те, що спочатку видавалося туманом, проявляється як пластична матерія твору».

Проєкт «Enfant terrible» складається з трьох самостійних сюжетів:

Ватиканська лінія навіяна естетикою Паоло Соррентіно. У даному контексті Юрія Сивирина цікавить проєкція людини, що перебуває на межі культури і природи, культури і цивілізації. Відповідь дає картина «Спостерігання», базована на глибинній естетиці фільму «Новий папа», де на першому плані хірурги готуються до операції, а на другому — чатує клір. Робота написана в січні і вперше з’явилася на ретроспективній виставці Юрія Сивирина в BAF у лютому 2020 року. Вже в березні світ увійшов у добу пандемії. У роботі «Спостерігання» зафіксовано стан передчуття неминучої катастрофи.

Другий сюжет — інфанти — розгортається під впливом самодостатньої краси і майстерності Веласкеса. Відповідаючи на питання «чому саме Веласкес», Юрій пояснює: «Бо майстерно і красиво... Мені захотілося пройти паралельним шляхом із Веласкесом і спробувати відчути так, як він відчував, працюючи над «Менінами».

Третя частина — проміжні роботи Юрія, що виконані на фотопапері. Вони не проєктують осмисленої філософії, а є радше інтроспекцією рефлексивних переживань художника щодо психоемоційних станів розкутості, тривоги, агресії й рівноваги.

Кураторки виставки: Людмила Березницька (Київ), Олена Субач (Львів).Подія на фб: https://www.facebook.com/events/419891395687491/

Запрошуємо!