Через два мільярди років людська раса опиняється на межі Сонячної системи та ось-ось загине. Майже все, що залишилося у світі — це гігантські фантастичні монументи, за допомогою яких цивілізація передає свої філософські й надихаючі послання.
Це екранізація одноіменного науково-фантастичного роману Олафа Степлдона — наймасштабнішої з колись написаних парадоксальних «історій майбутнього», яку за кадром оповідає Тільда Свінтон. Єдина й остання режисерська робота ісландського композитора-мінімаліста Йогана Йоганнссона, якому вдалося звести грандіозний сюжет до простої та зрозумілої емоції — відчуття кінця не лише себе, а й усього світу.
Йоганнссон помер у 2018 році, на той момент його фільм був готовий, а прем’єрний показ стрічки відбувся на Берлінале лише у 2020 році.