Гриценко Павло Юхимович – український мовознавець-діалектолог, лінгвогеограф, доктор філологічних наук (1991), професор (1993), завідувач відділу діалектології, директор Інституту української мови НАН України (з 2008).
Народився 23 вересня 1950 року в с. Матроска, нині Ізмаїльського р-ну Одеської обл.
Закінчив Одеський університет (1973). З 1987 року – завідувач сектора діалектології Інституту мовознавства імені О.О. Потебні АН УРСР, а з 1991 року – відділу діалектології Інституту української мови НАН України.
Досліджує українську діалектну мову, проблеми взаємодії діалектів і літературної мови, відношень між слов’янськими
діалектними мовами. Ініціював дослідження говірок Чорнобильської зони (керівник проекту і співавтор видань "Говірки Чорнобильської зони: Тексти" (1996), "Говірки Чорнобильської зони. Системний опис" (1999), створення
"Українського діалектного фонофонду" (співавтор видання "Український діалектний фонофонд" (2004).
Керує підготовкою бази "Словника українських діалектів". Автор монографій "Моделювання системи діалектної лексики"(1984), "Ареальне варіювання лексики" (1990). Співавтор низки випусків і член редколегії "Общеславянского лингвистического атласа" (1994–2008), співавтор і член редколегії видань "Українська мова. Енциклопедія" (1–3 вид.,
2000–2007), співавтор академічної "Історії української літератури" (у 12 т.; Т. 2, 2014).
Член міжнародних комісій при Міжнародному комітеті славістів (комісії Загальнослов’янського лінгвістичного атласу,
етнолінгвістики, слов’янської діалектології), член українського комітету славістів.
Автор понад 500 публікацій з українського і слов’янськогомовознавства.
Виступав на засіданні Конституційного Суду України з розгляду справи за конституційним поданням 57 народних депутатів
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної
мовної політики» 13 – 14 грудня 2016 року.