«Що – в давнину, що колись має статися, – ми відчуваєм
Тільки в зв’язку нерозривно-тісному з самими речами.»
Тит Лукрецій Кар «Про природу речей».
Книга перша. Вірш 453-454
Переклад А. Содомори
Для римського поета І століття до н.е. Лукреція поема «Про природу речей» стала нагодою, чи навіть потребою, висловити власні філософські погляди на будову всесвіту, існування людей та речей у ньому, понять руху і спокою, часток і цілого, життя і смерті. Розчитування його яскравих поетичних образів несподівано спонукає до роздумів про серйозні речі.
Власне, «речі». 23 серпня 2018 року в галереї Дзиґа в рамках всеукраїнського дослідницького проекту «Український натюрморт» відкриється виставка творів львівських художників із приватних колекцій «Про природу речей. Львівський натюрморт 1960-80-х років». Ми побачимо звиклі речі, які живописно вкомпоновані в площину (Лукрецій би, певно, назвав її «порожнечею») полотна дуже важливими художниками Львова ХХ століття: посуд та квіти на тлі молодих Карпатських гір від вчителя малярської свободи в часах соцреалізму – Романа Сельського ; середньовічний манускрипт, розп’яття та череп від уважного до історій та вражень майстра живописного образу – Володимира Патика ; медитативні дрібниці від духовного гуру українського живопису – Карла Звіринського ; вібруюче тремтіння неживих предметів від чуйного до живої природи художника – Олекси Шатківського ; відчинені вікна у європейський світ від «королеви живопису» – Маргіт Сельської . Яка філософія, яка історія, яка «природа» ховається за їх нерухомою присутністю?..
