Ім ’ я російського художника, педагога, журналіста, куратора у галузі сучасного мистецтва Василя Мельниченка добре відоме мешканцям Омська ( Росія ) . Кожен із його проектів був присвячений наболілим темам із життя Росії і зазвичай наштовхувався на різку критику з боку влади. Так склалося наприкінці 2014 року з виставкою «Братва»: світлини кореспондента «Ведомостей» Дениса Абрамова, пітерського фотографа Олександра Аксакова, свердловського документаліста Дениса Тарасова, які вони зробили в козацьких таборах на Уралі, а потім на Сході України, – заборонили експонувати в Омському музеї «мистецтвознавці ФСБ і міліції».
Проте виставка «Братва» не перестала існувати: її двічі представляли у містах Німеччини. І ось сьогодні вона у Львові. «Тепер я радію, що виставка надійшла у Львів і залишиться в музеї (І. Ц. – історії релігії). Як художникові мені подобається, що кожного разу ці роботи знаходили нове просторове і міфологічне вирішення. Та як звичайна людина я хочу, аби ця проклята війна стала лише частиною музейного архіву і згинули всі мерзотники, для котрих війна стала компенсацією їхнього убозтва. Але хто поверне загиблих, хто висушить сльози матерів, чиїх синів і дочок убила російська армія?», – написав у своїй вступній статті до виставки її куратор і автор Василь Мельниченко. Він зазначив, що виставка «Братва» «присвячена новому типажу, що вийшов на арену європейської історії внаслідок анексії Росією частини України. Кримінал, який стоїть при владі в Росії, може впевнено спиратись лише на спільноту з кримінальною свідомістю, де не діють абстрактні норми закону, де все вкладається в рухову парадигму «погляд − рука», де нормою стає свавілля сильного, а ідеологією − вірити в те, у що вірить сильний».