Дія 1

Місце дії – Угорщина, XVIII століття

Шандор Барінкай – молодий барон і спадкоємець чималих маєтків, що, за чутками, загинув на дуелі у Відні – пливе зі своїм слугою Стефаном водами Дунаю на батьківщину.  Повертається з мандрів на дорогі їхньому серцю землі й циганський табір разом зі своєю старійшиною Чіпрою та її  вихованкою – красунею  Саффі.

Скориставшись імовірною загибеллю власників земель, шахраюватий свинар Зупан заволодів бароновими статками і, щоб зміцнити своє становище, прагне силоміць одружити свою єдину дочку Арсену з продажним королівським суддею Карнеро. Але дівчина бунтує, оскільки закохана в молодого батькового працівника Оттокара.

Клопоту незадоволеному свинареві  додали ще й  прибулі в ці землі цигани. Під час суперечки Зупана з ними  несподівано з’являється справжній володар земель – барон Шандор Барінкай. Стверджуючи сфальшовані відомості як істинні( буцімто справжні землевласники загинули), Зупан оголошує прибульця самозванцем.

Обурений і вільнолюбний Барінкай обіцяє Оттокарові та Арсені свій захист і допомогу, мимоволі  закохуючись у чарівну циганку Саффі. Щоб захистити ще й її одноплемінників від сваволі узурпатора Зупана, Шандор погоджується стати їх воєводою – «циганським бароном».

Дія 2

Маючи союзниками всіх циган, молодих закоханих та навіть зупанську челядь, зокрема, домоправительку Мірабеллу, яка полюбила  баронового слугу Стефана, Барінкай  разом із ними замислює веселий розіграш самозакоханого і сластолюбного Зупана: замість «спокусниці» Саффі, за якою увивається свинар, його застають в обіймах зі старою Чіпрою, яка, за  домовленностю з усіма, підмінила дівчину на місці призначеного Зупаном побачення;  а пришелепкуватого  Карнеро  спіймали на гарячому як злодія-  з  найкращим зупанівським поросям, якого йому підсунули  замість жаданого Арсениного приданого. Запалений красою і винахідливістю Саффі, охоплений загальним  любовним шалом, Барінкай освідчується чарівній циганці в почуттях, і вся спільнота нових баронових друзів, за циганським звичаєм, святкує союз молодих закоханих.

Дія 3

Обдурені Зупан та Карнеро, змовившись, організовують суд: над Барінкаєм – за «самозванство та порушення законів», та слугою Стефаном – за крадіжку  поросят. Зловживаючи владою, вони засуджують обох «звинувачених» до позбавлення волі, а циган зобов’язують покинути ці землі й піти назавжди у вигнання.

Намагаючись іще більше утвердити своє торжество, Зупан улесливо зустрічає нового губернатора  – графа Омоная, вихваляючись своєю перемогою над «злочинцями-самозванцями». Та раптом виявляється, що Барінкай – небіж графа, а Саффі – колись давно, ще в дитинстві, втрачена Омонаєва дочка. Розчулений батько радо віддає її заміж за свого племінника. Арсена, за згодою переможеного Зупана, виходить заміж за Оттокара.  Мірабелла знаходить своє щастя зі Стефаном, а цигани отримують довічний прихисток під орудою справжнього і циганського барона.