Бал-маскарад в одному з італійських театрів. Юрба в масках вітає свого улюбленця – композитора Джакомо Пуччіні, автора багатьох відомих опер. Митця оточують не тільки палкі прихильники його таланту – є тут і недоброзичливці, так звані музикальні авторитети, законодавці театральної моди, тобто заздрісники. Серед гостей на святі – вже добре відома італійській публіці співачка Соломія Крушельницька зі своєю сестрою Нусею, яка недавно приїхала з Галичини вчитися співу. Пуччіні пропонує публіці сцени зі своїх опер, які вже здобули визнання; ПІД час дуету Манон Леско і Де Гріє Нуся знайомиться зі своїм майбутнім вчителем танців Леонардо. Пуччіні пропонує Нусі дебют в опері “Богема”. Соломія радіє за сестру. Пуччіні завершив роботу над наступною оперою “Тоска”. Соломія зворушена геніальним твором. Подумки вона переноситься в свою країну.
Нуся бере уроки танцю, Педагог Леонардо непомітно стає її прихильником. Його палка пристрасть знаходить відгук у серці Нусі. У ході свята музики Пуччіні представляє публіці свою нову оперу “Мадам Баттерфляй” з головною героїнею – Чіо-Чіо-сан. Тим часом заздрісники підготовляють провал його вистави. Незвичність музики, наповненої японським колоритом, мимоволі стають благодатним грунтом для підлих задумів ретроградів. Натовп освистує композитора. Збентежений Пуччіні не може зрозуміти причини провалу. В повному розпачі він згадує про талановиту співачку Крушельницьку і вирішує здійснити Другу спробу постановки опери з нею в головній ролі.
Пуччіні готує нову версію опери з Крушельницькою в заголовній партії. У сумнівах і творчих муках народжується впевненість в успіху опери і в перемозі над скептиками.
Роман Нусі і Леонардо розвивається. Про свої муки кохання Нуся признається сестрі. Соломія, кредо життя якої було служіння тільки мистецтву, не може зрозуміти сестри, в якої також прекрасний голос і можливі великі творчі перспективи. В пориві гніву вона забороняє Нусі бачитися з Леонардо. Розкриває їй очі на те, що у нього є своя сім’я – дружина і діти. Нуся у відчаї відмовляється від кар”єри співачки, впадає в душевну прострацію.
Соломія важко переживає трагедію сестри. Вона переконана, що служіння мистецтву – найважливіше у житті, однак у душі погоджується, що для сестри Нусі важливішим було кохання.