У тридцяті роки минулого століття у Хорватії з’явилися художники-самоуки, які проживали переважно в селі та змальовували село і звичаї селян. У 1956 році їх помітили історики мистецтва та запросили на виставку картин об’єднання Земля, члени якого мають академічну художню освіту. Після цієї виставки їх визнали професійні художники.
Художники-самоуки почали організовувати самостійні виставки в Хорватії та за кордоном. Головними серед них у цей час були Іван Генералич, Мірко Віріус, Станко Враз, Матія Скурєні та інші. Вони були першою генерацією художників - самоуків, що їх визнали професіонали та критики. У 50-ті роки минулого століття з’являються художники другої генерації, а це Іван Мацкович, Іван Рабузін, Веченай Іван, Славко Столнік, Евген Буктеніца і багато інших, які прославили хорватське примітивне мистецтво в межах країни та за кордоном. В цей час утворюються так звані школи примітивного мистецтва. Це Хлебінське коло на чолі з Іваном Генераличем та Ядранське коло на чолі з Евгеном Буктеніцею. В 70-ті роки минулого століття з’являється багато художників третьої генерації, до яких зараховуємо Віце Буктеніцу і Анте Вукича, які представлені українській публіці. Походять вони з Ядранського кола, тобто з середовища художників, які живуть та працюють у Далматинському регіоні, на морі.
Один з них – Віцко Буктеніца, який проживає на острові Шолта. В єдиний можливий для себе спосіб він змальовує звичаї, працю, пейзажі, повсякденне життя на острові Шолта. Картини Віцка відзначаються простотою ескізу та насиченим кольором.
Анте Вукич представлений картинами, які змальовують загір’я Далмації, недалеко від моря. Тематику картин Анте можемо поділити на дві групи: морську та суходільну. Його улюблені теми – пейзажі та різні події, пов’язані з життям у сільській місцевості.