Львівські медики досі витягують кулі із потерпілих на Євромайдані (ФОТО)

Лікар-офтальмолог Ольга Мартінек, яка вже не один раз їздила на Євромайдан у медичний штаб рятувати людей, ексклюзивно для 032.ua розповіла про неймовірну практику, яку, на щастя, не щодня отримуєш у лікарні.

- Як відбувається організація роботи у медичному штабі в Михайлівському соборі?

- На території собору є двір, у якому розташовані намети-склади для коробок з медикаментами, а в трапезній  зробили координаційний центр та операційну. Атмосфера не лікарняна - на стінах висять лампадки та ікони, а на обідніх столах, яка встелені стерильним покриттям, відбуваються операції.

- Оля, як організована робота у медичному штабі?

- Роботи для лікарів вистачає. Кожен має свою роботу, а обов’язки чітко розподілені. Зі Львова ми виїхали до Києва автобусом, у якому були лише медики. І хоча лягти спати вдалось лише о пів на другу ночі, сил на наступний день вистачало у всіх медиків, які чергують тут у Михайлівському соборі, вже не один місць. Зазначу, що більше було лікарів зі Львова. Вони чергують у Києві, а згодом їдуть на роботу до Львова. Лікарів цікаво позначали – нам видавали одноразові медичні халати, на яких маркером вказували наші імена та спеціальності: «мс» - медсестра, «хір» - хіруруг, «ок» - окуліст.

- Ви робили операції в таких польових умовах?

- Коли ми приїхали, в цей день вже було чотири офтальмологи. Дехто обробляв рани, інші  робили перев’язки. Вийшло так, що для одного пацієнта було декілька лікарів, оскільки великий наплив постраждалих був одразу після стрільби 18 лютого. На цих вихідних було більше перев’язочної роботи.

- Кажуть, що потерпілі, які отримали поранення на Євромайдані, досі приходять із кульовими пораненнями. Це дійсно так?

- Пацієнтів із пораненнями було багато безпосередньо після трагічних подій у Києві. Цими вихідними було багато пацієнтів, яким необхідно було зробити перев’язку. В багатьох були опіки на кінцівках. Проте, були і ті, кому медики витягували кулі з кінцівок. В одного чоловіка витягували мисливську дріб та підшипники. А один хлопець прийшов із пораненням у шию. Він не давав себе оглянути, оскільки мав синдром бойових дій. Він був агресивний, вважав, що лікарі його поранять та почав втікати. Чоловік був у стані афекту, робив це несвідомо. Для нього викликали карету швидкої допомоги.

- Кажуть, що у медичному штабі у Михайлівському соборі є таке оснащення, яке не у всіх лікарнях побачиш.

- Це не зовсім так. Дійсно, в аптеках Львова не усе можна було купити, проте це вже було у Києві. Але вразило, на скільки люди оперативно працюють та приносять необхідні інструменти, медикаменти,  діагностичну апаратуру, яку не побачиш у польових умовах. Наприклад, важко дістати протиправцеву сироватку, а тут її було вдосталь. Електрокардіографи, ендотрахеальні трубки, ларингоскопи та інше  інструментальне забезпечення – все це тут є. Люди приносили медикаменти, гроші. Усі потреби для лікарів та медпунктів виконувались звичайними людьми. Спочатку люди приносили медикаменти, а згодом, коли почались бойові дії – інструменти, які не знайдеш у звичайній аптеці.

Цього разу разом із подругою Христиною, яка вчиться на 5 курсі педіатрії ми «сиділи» на слухавці 13 годин поспіль